Комунальний комбінований дошкільний навчальний заклад №122

 







Сторінка психолога

  

 

 

 

 

 

                             ПРАКТИЧНИЙ ПСИХОЛОГ 
                       ІВАНОВА ЄВГЕНІЯ  В`ЯЧЕСЛАВІВНА

 

 

ОСВІТА: ВИЩА

КРИВОРІЗЬКИЙ ІНСТИТУТ ІМ. П. КАЛНИШЕВСЬКОГО

 

КВАЛІФІКАЦІЯ:

ПРАКТИЧНИЙ ПСИХОЛОГ

 

КВАЛІФІКАЦІЙНА КАТЕГОРІЯ:

"СПЕЦІАЛІСТ ПЕРШОЇ КАТЕГОРІЇ"

 

НА ПОСАДІ З 2007 РОКУ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Консультацію підготувала

практичний психолог Іванова Євгенія Вячеславівна, спеціаліст

 

ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ДІТЕЙ

ІЗ ЗАТРИМКОЮ ПСИХІЧНОГО РОЗВИТКУ

    Останнім часом педагоги, психологи, логопеди, дефектологи та батьки, які працюють із дітьми з особливими освітніми потребами, часто звертаються за порадою щодо органі­зації навчально-виховного процесу дітей цієї категорії. Дуже часто в педагогів постає питання: як навчати дітей зі зниженням когнітивних функцій, як подати навчальний матеріал, щоб він був доступний їхньому розумінню? У сучасних дослідженнях констатується значне збільшення кількості дітей із відхиленнями у психічному та фізичному розвитку. До факторів, що негативно впливають на розвиток дитини, можна віднести погіршення соціального й екологічного сере- довища, інфекції, алкоголь, наркотики, тютюнопалін­ня, недиференційований підхід до навчання, завищені вимоги шкільної освіти, які випереджають темпи росту головного мозку дитини, тощо.

Проблемні діти... Все частіше ми називаємо так уповільнених і гіперактивних, обдарованих та із за­тримкою психічного розвитку — дуже різних, тих, чиї особливості ми, дорослі, просто недостатньо знаємо. Нам з ними важко, але головне — їм дуже важко з нами, дорослими, що їх не розуміють. Бути «важкими», не такими, як усі, — дуже непросто. Але ж це діти, яких ми не розуміємо. Отже, головна проблема таких дітей не в них, а в нас. Нерозуміння — це небажання з’ясувати причини невдач дитини, неадекватні вимоги до неї, це прагнення примусити, постійне невдово­лення, погрози, покарання, це безсилля дитини, її невпевненість, страх, нездатність змінити ситуацію... І знову — невдоволення дорослих: спочатку тільки батьків, потім учителів і вихователів. Тиск нерозуміння з кожним роком стає дедалі сильнішим.

У полі нашої уваги є діти, які мають пограничні ступені психофізичних розладів, зниження когнітивних функцій і навчаються в загальноосвітніх навчальних закладах.

Зараз педагоги все частіше стикаються з дітьми із за­тримкою психічного розвитку. Всебічне вивчення цієї категорії дітей показало, що в основі відхилень їхнього розвитку лежить певна неповноцінність функціонуван­ня центральної нервової системи. Залежно від причин виникнення та їх поєднання розрізняють кілька форм затримки психічного розвитку.

Конституційно зумовлена характеризується упо­вільненістю і нерівномірністю дозрівання різних систем дитячого організму. Дитина не хвора, але вона й фізично, і психічно розвивається повільніше, ніж інші діти, особливо ж відстає емоційно-вольова сфера. Здебільшого затримка психічного розвитку цієї форми є не дуже глибокою і за належного індивідуального підходу з боку вчителя вирівнюється в умовах загаль­ноосвітньої школи. Звичайно, є всі підстави починати навчання таких дітей на рік пізніше.

Соматично обумовлена — така, що зумовлюється тілесним захворюванням (різні хронічні інфекції, алер­гічні стани, пороки серця тощо). Центральна нервова система дитини не уражається хворобою прямо, але потерпає від виснаження дитячого організму загалом. Хвороба знижує психічний тонус дитини, робить її млявою, несприйнятливою до різноманітних вражень. Така дитина за індивідуального підходу з боку вчителя може показувати непогані результати в навчанні, але для неї треба дозувати навантаження, щоб не пере­вантажувати її нервову систему.

Психічно зумовлена виникає внаслідок дефіциту спілкування в ранньому дитинстві, відсутності мате­ринської любові, турботи. Такі діти часто не прояв­ляють інтересу до навчання і засвоюють навчальний матеріал з певними труднощами.

      Центрально-органічна — найпоширеніша й най­тяжча форма, яка пов’язана з ураженням головного мозку. Така дитина потребує постійної спеціальної допомоги вчителя з урахуванням рівня її розвитку та індивідуальних особливостей. Сучасними досліджен­нями встановлено, що в дітей із затримкою психічно­го розвитку найслабшим місцем є недорозвиненість чуттєвого пізнання довкілля, збідненість усіх знань, уявлень, вражень, які здобуваються через безпосе­реднє знайомство з предметами. Так, вони часто не знають назв, погано розрізняють кольори та відтінки, геометричні фігури. Наприклад, їм важко поділити на дві частини кілька кольорових кружечків і квадратиків так, щоб у кожній групі були фігури, чимось подібні між собою. Дуже дитині важко оцінити взаємне роз­ташування предметів на площині, уявно поділити їх на окремі частини, порівняти «на око» за величиною. Тому в таких дітей великі труднощі викликає засвоєння математичних дій. Вони не можуть зрозуміти логічної послідовності дій.