Основними 9 принципами, які закріплені в цих документах є :

• Принцип 1. Всі діти, незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних       та інших поглядів, національного чи соціального походження, статусу власності, народження, мають права, що містяться в Декларації прав дитини 1959 р. та Конвенції про права дитини 1989р.: «Ми – діти світу. Хто б не був нашими батьками,   де б ми   не жили, у що б не вірили, ставтеся до нас як до рівних»
• Принцип 2. Дитина повинна перебувати під особливим захистом, їй повинні бути надані всі можливості та умови для фізичного, психічного та соціального розвитку: “Захищайте нас, щоб ми могли рости гідно   і вільно”.
• Принцип 3. Діти, що мають фізичні недоліки, розумову відсталість, соціальні негаразди, повинні отримати особливу увагу, навчання, лікування: “Якщо в нас є проблеми у фізичному чи розумовому плані - ще більше турбуйтеся про нас та враховуйте наші потреби”.
• Принцип 4. Діти повинні розвиватися і виховуватися в сім’ї. Суспільство та уряд повинні забезпечити дітей, які не мають батьків, всіма необхідними умовами та підтримкою: “Дайте нам жити в сім’ї. Якщо сім’я не може про нас турбуватися, візьміть нас до себе”.
• Принцип 5. У дитини є право на безоплатну обов'язкову освіту. Дитина також повинна мати можливість відпочивати: “Вчить нас добру, щоб ми були щасливими і могли прожити життя”.
• Принцип 6. Діти завжди мають бути першими серед тих, кому потрібно надати допомогу та підтримку: “Нехай у важкі часи мі будемо перші, кому ви надаватимете допомогу. Майбутнє світу залежить від нас”.
• Принцип 7. Дитина повинна мати право на ім'я і громадянство.“Нехай у нас буде своє ім'я і земля, яку ми можемо назвати своєю».
• Принцип 8. Дитина повинна бути захищена від всіх проявів жорстокості та експлуатації. Використання дитячої праці забороняється:“Захистить нас від жорстокості та від тих, хто може  з нами погано поводитися.”
• Принцип 9. Дитина повинна бути захищена від всіх видів дискримінації та виховуватись у дусі взаєморозуміння, терпимості, дружби між людьми, загального братерства: “Виховуйте нас в умовах терпимості, любові та свободи. Коли ми виростемо, та також будемо пропагандувати мир та розуміння поміж людьми”.                                                                                                                                                                                                                                                     

1) право на життя, виживання і вільний розвиток;

2) право на ім'я та на набуття громадянства;

3) право знати своїх батьків та користуватися батьківською турботою;

4) право не розлучатися з батьками наперекір їх бажанням;

5) право на возз'єднання з сім'єю, яка знаходиться в іншій державі;

6) право залишати країну та повертатися у свою країну;

7) право на захист у випадку незаконного перетину та повернення з-за кордону;

8) право вільно виражати свої думки з усіх питань;

9) право на волю думки, совісті, релігії;

10) право на свободу асоціацій та мирних зборів;

11) право на повну інформацію, яка сприяє благополуччю дитини;

12) право користуватися благами соціального забезпечення;

13) право користуватися послугами системи охорони здоров'я;

14) право на освіту;

15) право на захист від економічної експлуатації;

16) право на захист від незаконного зловживання наркотичними засобами та

психотропними речовинами, від всіх форм сексуальної експлуатації та сексуальних розбещень.

І. Що почитати  та  переглянути разом з дитиною 

ІІ. Допомогаємо дитині навчитися дружити.

  ІІІ. Допомогаємо дитині стати сміливішою.

 ІV. Допомогаємо дитині формувати толерантність, співчуття

та бережливе ставлення до природи.

V. Що почитати та переглянути батьками про виховання дітей.

1.Сучасні батьки, які вони?

  Що таке покоління міленіалів і чим вони відрізняються

      від інших поколінь? Особливості міленіалів як батьків.

Стилі батьківського виховання, яки стиль у Вашої родині?

Гуртки та секції для дошкільника. Обираємо з розумом.

2. «Гострі» питання.

Булінг як дійсність сьогодення

Домашнє насилля. Не мовчи!

"Сонячні діти» або діти які не схожі на інших 

Окрім  батьків.    

Інші члени  родини  та  їх  вплив  на розвиток і формування особистості дитини.

Додаткові рекомендовані інтернет-ресурси для батьків 

КОНСУЛЬТАЦІЯ "ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ДІТЕЙ

ІЗ ЗАТРИМКОЮ ПСИХІЧНОГО РОЗВИТКУ"

    Останнім часом педагоги, психологи, логопеди, дефектологи та батьки, які працюють із дітьми з особливими освітніми потребами, часто звертаються за порадою щодо органі­зації навчально-виховного процесу дітей цієї категорії. Дуже часто в педагогів постає питання: як навчати дітей зі зниженням когнітивних функцій, як подати навчальний матеріал, щоб він був доступний їхньому розумінню? У сучасних дослідженнях констатується значне збільшення кількості дітей із відхиленнями у психічному та фізичному розвитку. До факторів, що негативно впливають на розвиток дитини, можна віднести погіршення соціального й екологічного сере- довища, інфекції, алкоголь, наркотики, тютюнопалін­ня, недиференційований підхід до навчання, завищені вимоги шкільної освіти, які випереджають темпи росту головного мозку дитини, тощо.

Проблемні діти... Все частіше ми називаємо так уповільнених і гіперактивних, обдарованих та із за­тримкою психічного розвитку — дуже різних, тих, чиї особливості ми, дорослі, просто недостатньо знаємо. Нам з ними важко, але головне — їм дуже важко з нами, дорослими, що їх не розуміють. Бути «важкими», не такими, як усі, — дуже непросто. Але ж це діти, яких ми не розуміємо. Отже, головна проблема таких дітей не в них, а в нас. Нерозуміння — це небажання з’ясувати причини невдач дитини, неадекватні вимоги до неї, це прагнення примусити, постійне невдово­лення, погрози, покарання, це безсилля дитини, її невпевненість, страх, нездатність змінити ситуацію... І знову — невдоволення дорослих: спочатку тільки батьків, потім учителів і вихователів. Тиск нерозуміння з кожним роком стає дедалі сильнішим.

У полі нашої уваги є діти, які мають пограничні ступені психофізичних розладів, зниження когнітивних функцій і навчаються в загальноосвітніх навчальних закладах.

Зараз педагоги все частіше стикаються з дітьми із за­тримкою психічного розвитку. Всебічне вивчення цієї категорії дітей показало, що в основі відхилень їхнього розвитку лежить певна неповноцінність функціонуван­ня центральної нервової системи. Залежно від причин виникнення та їх поєднання розрізняють кілька форм затримки психічного розвитку.

Конституційно зумовлена характеризується упо­вільненістю і нерівномірністю дозрівання різних систем дитячого організму. Дитина не хвора, але вона й фізично, і психічно розвивається повільніше, ніж інші діти, особливо ж відстає емоційно-вольова сфера. Здебільшого затримка психічного розвитку цієї форми є не дуже глибокою і за належного індивідуального підходу з боку вчителя вирівнюється в умовах загаль­ноосвітньої школи. Звичайно, є всі підстави починати навчання таких дітей на рік пізніше.

Соматично обумовлена — така, що зумовлюється тілесним захворюванням (різні хронічні інфекції, алер­гічні стани, пороки серця тощо). Центральна нервова система дитини не уражається хворобою прямо, але потерпає від виснаження дитячого організму загалом. Хвороба знижує психічний тонус дитини, робить її млявою, несприйнятливою до різноманітних вражень. Така дитина за індивідуального підходу з боку вчителя може показувати непогані результати в навчанні, але для неї треба дозувати навантаження, щоб не пере­вантажувати її нервову систему.

Психічно зумовлена виникає внаслідок дефіциту спілкування в ранньому дитинстві, відсутності мате­ринської любові, турботи. Такі діти часто не прояв­ляють інтересу до навчання і засвоюють навчальний матеріал з певними труднощами.

      Центрально-органічна — найпоширеніша й най­тяжча форма, яка пов’язана з ураженням головного мозку. Така дитина потребує постійної спеціальної допомоги вчителя з урахуванням рівня її розвитку та індивідуальних особливостей. Сучасними досліджен­нями встановлено, що в дітей із затримкою психічно­го розвитку найслабшим місцем є недорозвиненість чуттєвого пізнання довкілля, збідненість усіх знань, уявлень, вражень, які здобуваються через безпосе­реднє знайомство з предметами. Так, вони часто не знають назв, погано розрізняють кольори та відтінки, геометричні фігури. Наприклад, їм важко поділити на дві частини кілька кольорових кружечків і квадратиків так, щоб у кожній групі були фігури, чимось подібні між собою. Дуже дитині важко оцінити взаємне роз­ташування предметів на площині, уявно поділити їх на окремі частини, порівняти «на око» за величиною. Тому в таких дітей великі труднощі викликає засвоєння математичних дій. Вони не можуть зрозуміти логічної послідовності дій.